Благаю вас,
не стріляйте!
Господом Богом прошу:
Досить! Не убивайте!
Дітей матерям віддайте!
Їм ні до чого
Слави кривавої шум...
Ігор Моісєєнко
КРАЙНЬОХАТЧЕНКАМ
Невже вам
Милі батоги?
Що ж ви ото
Собі обрали?
Вас обкрадають, –
Відняли стодоли,
І крихтами
Роти позатикали.
На вас плюють!
Вас поїдом їдять!
Плюндрують!
А ви?..
Нездарам Славу роздали,
По закутках забились
І сидите у крайній хаті?!
Своїх же рідних діточок
Гламурним душожерам
Віддали за ґрати.
Це ж їм,
Маленьким вашим, –
Скалічені долі!
Це ж їхні –
Знівечені мрії!
Що ж їм тепер далі?
Якого щастя
В свого
Розбещеного бога
Благати?
За що їм дячити батьків?
Що спромоглись навчити,
Як мідяки в старців трусити?
Як вішатись і на дротах
горіти?
Як з Кобзарів
робити ворогів?
Чи, може, як,
заламуючи руки,
Під цвинтарем на місяць
голосити?
Чи то не ваші діти
Пошились знов у кріпаки
Женуть під кабанів –
Кохати?!!
Нівроку, залишаться
каліки дурнуваті.
Чи то не їм будують
Нові катівні й каземати?
Чи ви с…сліпі??!
Вставайте!
Розірвіть кайдани!
Побийте хижі ікла!
Женіть їх батогами!
Чи ви р...р...раби??!
2002 рік